Це лише в бананових республіках дипломатична місія за кордоном вважається винагородою. У нас – не лише це. У нас посол – це премія за провал. Або бартер за мовчання. Венедіктова в Швейцарії, Таран у Словенії та десятки інших, кого замість спитати відправляють на курорти, — це плювок тим професійним дипломатам, які все своє життя поклали кар’єрі й служінню державі.
Згадав свою історію з Косово. 2008 рік, вересень, Москва, вечір. Ми з Андрієм Курковим серед учасників книжкового ярмарку, де Україна була спеціальним гостем (без толку). Вештаємося ввечері і зайшли випить в якійсь заклад на вулиці Маросейка. Нам налили чомусь із-під прилавку. Чому — не пояснили, просто отак.
Сьогодні, як і вчора, в Чернігові заходився падати дощ, хмари принесли грозу. Але зранку погода була хмарна, але не мокра. Тож сходила на Десну. Народу було обмаль, кілька сімей з дітлахами, кілька літніх чоловіків, а ще — качки та голуби, які з надією поглядали на мою торбу. Але їжі для них я не прихопила. Брала з собою книжку.
