Такого безглуздого перельоту на південь як цієї зими, чернівецькі птахи ще не робили. Тому і я живу на контрастах. Фотографуюся лише з красивими жінками. В центрі, обійнявши обома руками найближчих. Так контраст більш вражаючий.
Вранці завжди вітаюся «добрий вечір!», чим вигідно контрастую із іншими. Товаришую з ворогами і ворогую з друзями. Справа в тому, що часом друзі і вороги — це одні й ті ж люди. В біле авто одягаю чорний костюм, а чорну каву пʼю в білій сорочці.
Атеїст від Бога. І, до речі, безсимптомно щасливий. Тобто непомітно зовсім.
Які ж наслідки?
Раніше мені було плювати на різні думки, але контрастність взяла своє, і тепер мені плювати ще й на авторів цих думок.
Володимир Килинич
