Якби на цьому (виготовленому із бронзи ще за радянської доби) пам’ятному знаку було 5 переплетених кілець, можна було б подумати, що це котрась із олімпійських медалей. Приміром, точнісінько такої ж проби (але зовсім іншої фактури) медаль, яку наша фехтувальниця Ольга Харлан першою серед українських спортсменів завоювала на Олімпіаді-2024 у Парижі.
Натомість бачимо лише 2 з’єднаних кільця, обрамлених по боках дубовими гілочками, внизу – кетягом калини, вгорі – увінчаних смолоскипом.
Мабуть, нема потреби доводити (бо це аксіома, яку знають усі), що оті два кільця – це чоловіче і жіноче начала, котрі навіки сплелися разом і уособлюють довге й міцне кохання. І як опинився цей нехитрий сувенірний знак у моїй домашній колекції, теж, думаю, не треба 
пояснювати: його вручали всім молодятам у Палацах урочистих подій (відділах ЗАГС) під час реєстрації шлюбу. Така собі серійна штамповка радянського зразка. Але, як кажуть, мала штука – червінчик, та ціна велика!
… 9 серпня 1985 року така знаменні подія сталася і в нашому житті – у київському Палаці одруження «Дарницький». Після виконання всіх обов’язкових формальностей урочистого обряду (марш Мендельсона, довга і пафосна промова реєстратора, обмін обручками, скріплення шлюбу обопільними підписами, виконання Державного Гімну, розпивання шампанського під вигуки «Гірко!», еtс) мені як майбутньому главі сім’ї (все-таки моя нога першою опинилася на весільному рушнику!) і вручили ось цю червону пластмасову капсулу з пам’ятною медаллю всередині. З настановою – берегти, як зіницю ока, і сім’ю, і цей атрибут…
Отак уже 39 років разом і бережемо! А що ж нам іще залишається робити? Адже як сказав геніальний Еріх Марія Ремарк, «щастя (у даному випадку, сімейне) – найбільш невизначена і дорога річ на світі»…
… Річницю нашого сьогоднішнього сімейного свята чомусь називають «Креповим весіллям». Втім, якщо добре в це вникнути, то з’ясується, що аж ніяк не «чомусь»: бо креп – це щільна гарна тканина. Міцності їй надають нитки, які мають складну структуру і сплітаються певним чином між собою. Така «дифузія», очевидно, відбувається і між подружжям за довгі роки спільного життя. Тож, якщо, справді, «Крепове весілля» – нехай буде «Крепове»! Ми й не заперечуємо, головне, що сьогодні є чудовий привід ось так провести романтичну вечерю.
Григорій Южда
