Ще в лютому 2023 року я це написав. А з курською дугою напів-фантазія, написана півтора роки тому, стає вкрай чіткою й предметною: для тих країн, які мають із московією невирішені конфлікти, зараз склався ідеальний і, можливо, єдиний на століття шанс кусати звіра в незахищені боки.
Грузія могла би не миролюбивих бєженцев приймати, а забрати собі Абхазію й Південну Осетію: підмога ж не прийде. Молдова могла б не чекати судного дня, а ліквідувати апендикс під назвою Придністров’я.
Південна Корея могла би згадати про острів Ноктундо – він зараз приліплений до Приморського краю рф, але Південна Корея не визнала його російським. Тайвань міг би 
реанімувати свої претензії на Туву. Ця республіка, яка межує з Монголією, має статус оспорюваної Тайванем.
64 села на ріці Амурі мали би повернутися в лоно Китаю, адже там пам’ятають, як у 1900 році московити примусово виселили звідти всіх китайців. Японія могла би преспокійно висадитися на свої споконвічні Курильські острови (Ітуруп, Кунашир, Шикотан, Хабомаї загальною площею понад 5000 кв км), японський суверенітет над якими визнають США і ЄС.
А ще є Карелія – фінська вотчина впритул до Виборга, окупована сталіним у 1944. А ще є Кенігсберг – частина Східної Прусії, яку після війни на 50 років віддали совєтам, а минуло взагалі-то вже 80.
Кращого часу вже не буде.
Остап Дроздов
