Дивився фільм «Дворецький» – про чорну прислугу в Америці. Історія кар’єри босоногого негреняти від бавовняної плантації до старшого дворецького при кількох президентах.
Їх виховували з юних літ.
Ти повинен забути про себе, повинен служити самозречено й непомітно, вгадуючи всі потреби й побажання господаря. Тебе наче й немає, але без тебе нічого не відбувається.
Тобто ще треба розібратися, хто потрібніший, хто без кого не може обійтися. Дуже тонкий чин служби – бути кимось для когось, забувши хто ти є для себе…
Це добре розумів і імператор-філософ Марк Аврелій. Коли виходив на вулиці до людей, які зустрічали його оваціями, збоку блазень нашіптував йому: «Ти людина, всього лише людина…».
Вся суть у тому, як дивитися на себе – своїми і чужими очима. «Ніхто не герой в очах свого лакея», казав Жан-Жак Руссо. А ось як згадував свій ювілей Борис Пастернак: «Про мене було написано неймовірно багато хорошого, але не покидало відчуття, що читаю не про себе, а про когось іншого, бо насправді знають мене тільки дружина і донька. Тому цей другий стоїть поряд, але він не я. І я більше радію за цього другого. Що ж, якщо я створив цього другого, то це добре. Але тільки «добре» – не більше».
До речі, в Пастернака є вірш «Бути знаменитим некрасиво…».
Метелик не бачить своїх крил – йому це ні до чого. Він навіть не радіє з того, що вміє літати. Просто літає, бо це його спосіб життя. І навіть виживання. Зате красою його польоту і його крил милуються інші.
Мирослав Дочинець
