Дуже багато людей почало матюкатися в ці останні три з лишнім місяці. Навіть ті, хто раніше собі такого зроду не дозволяв. Це цілком нормально, думаю… Справа в тому, що наш мозок не має легального запасу слів, визначень та дефініцій для гіпер-аномальних ситуацій. Він до цього не був готовий.
Можна вжити, наприклад, слово «жах», але ж ще вчора ми називали жахом півгодинну «пробку» на дорозі… Або «ненависть»? Але ж ще недавно я ненавидів варену брюссельську капусту… «Кошмар»? Але кошмар, це коли тиждень немає гарячої води…
Нам не вистачає звичного мовного ресурсу для вивільнення емоцій. Тому приходить мат на поміч… Як чиста екзистенція.
Думаю, воно навіть трохи лікувальне… Тому матюкайтесь собі на здоров’я… Норм! Як в перші дні навали орди одна ведуча на FM-радіо почала новини так: «Блядь… Тож десята година в столиці»…
На хлопський розум
Часто кажуть: «Ми живемо у великі часи»…
Та воно-то так… Але ж «великі часи» гарні тоді, коли вони вже кончились. А якщо безпосередньо в цих «великих часах» живеш, то так собі воно… Про великі часи добре згадувать, як вони минули, а жити великими часами не сильно удобно…
Хай аби вже які трохи менші часи настали… Дев’ятий год уже у «великих часах» живемо… Блядь…
Віталій Чепинога
