Однією з моїх найзаповітніших дитячих мрій було – здійснити навколосвітню подорож. Мені хотілося, щоб це було як у книжках: весело перетнути екватор, проминути мис Доброї Надії, пройти «ревучі сорокові» та побачити береги Вогняної Землі. Коли я подорослішав, ця мрія зникла, розбившись об пояснення реалістів, що це неможливо.
— Але ж я про це мрію, а думки матеріальні, — сперечався я.
— Ти довбаний мрійник! — відповідали мені мої товариші. — Копай далі!
Ніхто, ні я, ні мої товариші, не усвідомлювали, що половину навколосвітньої подорожі ми тоді вже здійснили — бо копали окопи на виду станції Хасан, праворуч від озера Хасан, ближче до гір, ближче до радянсько-китайського кордону, але достатньо високо на гірських схилах, щоб одночасно ясно бачити і Тихий океан ліворуч, і частину території Північної Кореї, за мостом Дружби, прямо перед нами.
Туди я дістався зі Сторожинця автобусом, з Чернівець до Києва — потягом, а з Києва — літаком ТУ-104 до Свердловська-Челябінська-Новосибірська-Красноярська-Іркутська-Чити-Хабаровська-Владивостока (посадками у кожному місті!), і вже звідти — потягом — до селища Краскіно, де мені показали, що значить служити у таких місцях, де навіть ведмеді не живуть.
Відслуживши у совєцькій армії, я продовжив свій шлях на Схід, працюючи на риболовецьких траулерах: з Владивостока до Миколаївська-на-Амурі, бухти Руської на Камчатці, Анадиря та бухти Провидіння на Чукотці. Ми неодноразово перетинали лінію переміни дат, посеред Тихого океану, рибалили поблизу островів Диоміда, їли картоплю з канадського острова Ванкувер, яку нам підвозили у морі, але самого острова не бачили.
Я вже тоді й думати покинув про навколосвітню подорож.
Аж ось, ще через двадцять років, вже з Києва, мій товариш, канадський драматург Michael Springate запросив мене приїхати, і допомогти знімати фільм «Acts of Imagination». Запросив мене і мою дружину зіграти епізодичні ролі, допомогти з українськими костюмами, співати українських колискових, і ставити українську вимову двом головним героям фільму (німцеві-канадийцеві та шведці), які грали ролі українських емігрантів.
Угадайте, до якого міста запросив нас на зйомки Майкл, який до цього роки мешкав у Торонто? … до Vancouver! І ми полетіли на надсучасному тоді Boeing 777, через Австрію, а далі без посадок, понад Атлантичним океаном, Гренландією, усією чудовою Канадою, Скелястими горами – прямісінько до міста Ванкувер, на його химерну Commercial Street.
І все ж, коло я ще не замкнув: ота відстань між островами Ванкувер та Великий Диомід залишається мною непокритою. Тому я ще не вважаю свою навколосвітню подорож цілком завершеною! Усе ще попереду!
Володимир Сердюк
