Колись давно, щоб здурити самого себе, я постановив, що бутерброди посеред ночі це ніякі не харчі, а антидепресанти. Цей компроміс з сумлінням тривав досить довго, але мені почало трохи допікати те, що я присів на «ліки».
Тож, одного разу я «виявив», що серед ночі до мене на кухню навідуються прибульці. Так, замість компромісу з сумлінням, з’явилася велична місія контакту з інопланетянами, байдуже, що вона відбувалася в декораціях моєї кухні, а я завжди був не досить парадно вбраний.
Вчора вночі контакт відбувся знову.
Сонним я дістався на кухню, увімкнув нижнє світло над стільницею, подивився на тарілку з бутербродами і, позіхаючи, промовив: «Ви прибульці?»
Глузуючи з мене, посміхаючись масними оченятами з сала, кружальця ковбаси зареготали: «Так! Ми при булці».
Я навіть злякався, щоб вони не побудили сусідів і мерщій завершив «контакт».
Валентин Ткач
Роман Курта Воннегута “Бойня #5” – краща інструкція для зустрічі як з прибульцями, так і з прибулками, рекомендую!