Трапилось забавне відео в інстаграмі. Там одна жінка/дівчина з міста потрапила в село… Вона романтично бродить вранішнім лугом поміж корів і цікавиться: чи бачать корінні жителі села всю оцю красу?!! Оці безкрайні тумани над річкою? Оці пізні, сині, як саме небо, «петрові батоги» посеред степу? Оцю ніжну павутину, в краплинах роси, що летить, переливаючись на осінньому сонці, проводжаючи літо?
Я вам таке на це скажу…
Я недавно книгу читав. Там було толково про кліща написано. Каже автор: кліщ живе у своєму дивосвіті! Він заточений на запах крові, на плоть, на соляну кислоту, що виділяється людиною чи твариною разом з потом і т.д. Його мета: вкусить! Червоні троянди, зелена трава, запах глиці і голубе небо в його світосприйнятті відсутні. Він навіть не підозрює про їх існування. Воно йому не нужне!
Отак і корінні жителі села.
Корінний житель села зранку встає, і бачить, що на картоплю поліз колорадський жук, під столом наригав кіт, а сусідка вкрала гарбуз… Всьо!
Якщо в селі ще й милуватися «петровими батогами» в ранньому тумані, то прої*еш все хазяйство за один сезон!
Віталій Чепинога
