На війні брешуть всі. Це аксіома. Але наші військові розповідають так, як воно є, хоч більш-менш. Бо різниця – в народі. Ми бачимо, чуємо брехню нутром своїм. Наша війна у нас вдома, а не в телевізорі. Не пробачаємо неправди, не сприймаємо. Правда нас мобілізує. Навіть погана правда. Тому — прильоти, тривоги, жертви, зруйновані будинки, які ракети не вдалося збити, і з яких причин.
На болоті — все завжди прекрасно: все позбивали, ніщо нікуди не прилетіло. Хлопки в Криму — то рвуться пральні машини, від неправильної експлуатації. Всі наші бойци живі, хоч і мертві. Збили тридцять F-16, і три тисячі хаймарсів, залишилося три нацисти. В погребі сидять. За Стриєм! Стріляють по Курську.
Болотні народи кохаються в позірному спокої. «Всьо харашо, давайте бухать!»…
Остання новина, яка скоро буде розповсюджена на заболотті всіма ресурсами: всі ми йдемо прямо в царствіє небесне! З прєзідєнтом нашим! Такий план і був!
І підуть! Дорога вам *уєм (це я сам придумав). Дай боже, швидше!
Віталій Чепинога
