Двоє літніх людей в метро намагалися один одному поступитися місцем: він припрошував, щоби сіла вона, а вона — щоб він…
— Ви вважаєте, що я такий слабкий, що не можу постояти, коли така гарна жінка сидить поруч?
— Ні! Ну, що Ви! Ви… Ви дуже гарно виглядаєте… Просто я подумала…
Поки вони обмінювалися компліментами, якесь дівча хутко вмостилося на вільне місце, дістало із заплічника книжку і взялося за читання.
Але справа не в дівчаті.
Справа у захопленні, у почуттях…
Вони не мають віку — думала я, дивлячись вранці на посивілих від часу, але таких світлих, справжніх, красивих жінку й чоловіка.
Тетяна Череп-Пероганич
