Якби помосковлений українець коли, та й пригадав, що його предки були українцями — він би промовив у маршрутці:
— Прошу зупинити на наступній, пане водій! Дякую!
А при виході, та й ще б гукнув:
— Щасливої дороги, паньство!
То з нього б почала відпадати московська шкаралупа, і він би поступово почав перетворюватися з москвина — на українця.
Ні, не скаже.
Чого боїшся, затурканий товаришу?
Боїшся повернутися до кола своїх?
Бажаєш так і померти на своїй землі, під маскою чужинця..?
Володимир Сердюк
