Від нього пахло крутим подорожнім потом і чомусь попелом. Одна жінка поцікавилася:
«Ти перейшов якесь згарище?»
«Ні, – всміхнувся він. – Я весь час ношу попіл у торбі. А ввечері посипаю ним збиті ноги і мозолі. Це перший лік для ходака».
«Ти мандрівець?»
«Як і все в цьому світі. Сонце і місяць мандрують. Звірі і птахи. Вода й пісок. Навіть дерева мандрують. Що тоді казати про чоловіка…»
Мирослав Дочинець
