В Києві є меморіальна дошка Сергія Вітте, який керував Південно-Західною залізницею. Дошка ця — на будівлі нинішнього Управління Південно-Західної залізниці, там є і музей з історією залізниці. Згодом Вітте був і міністром сполучення, і міністром фінансів Російської імперії.
Для українців Вітте цікавий тим, що саме він під впливом підриву пам’ятника Пушкіна в Харкові на знак протесту заборони встановити в Україні пам’ятник Шевченку, й після депутації Науменка, Пчілки, Шрага і Дмитрієва, пообіцяв, що Емський указ 1876 р. буде скасовано, а українська література не буде заборонена. 1905 р. це й відбулося під тиском Російської академії наук.
Однак Вітте висилав каральні експедиції до Польщі, Прибалтики, Сибіру. Він був таким же невдатним модернізатором Росії, як і Столипін, і таким же російським шовіністом.
Насправді модернізаторство і шовінізм, як бачимо, — речі несумісні. Але ця пам’ятна дошка прекрасно собі висить і нині. Інститут пам’яті вирішує проблеми планетарного масштабу, не виявляючи найменшої волі для того, щоб зняти дошку Вітте.
Купа людей щодня приходить на роботу в Управління Південно-Західної залізниці. І всім на все начхати…
Про яку гідність ми говоримо, якщо не можемо самоорганізуватися для елементарних речей? Напис на дошці — українською мовою. Ось вона наша гібридність в дії. Українська держава реально не є ефективною
Роксана Харчук
