Суспільство

Про бороду, кота й козу…

Як прилетів зі Шрі-Ланки, 24 лютого в опівчетвертого ранку, встиг поголотися. А потім два з половиною місяці не брився і відпускав бороду з вусами… Що я маю вам сказати? Хай вибачають мене всі шановні власники борід і усей, але я не знайшов у цьому досвіді жодного плюса навіть на позір. Сплошна морока. До умовних плюсів можна було б зарахувати сам факт того, що не треба бриться. Але я люблю процес бриття, такий собі періодичний апгрейд обличчя. Борода росте дуже некрасіво на першому етапі. Через місяць морда твоя похожа на сапожну щітку. Причому на стару щітку, з якої ворса лізе в усі боки.

Щоб для жінок було більш понятно, уявіть собі, що ви приклеїли під носа великий шматок старої цигейкової шуби і ходите так між люди, як больна на голову… Ти постоянно теребиш ту борідку, як якийсь Ленін, сука, в Шушенському. Ні минути покоя… А не дай бог заснуть зі жвачкою… Матірбожацарицянебесна…

Процес поїдання тосту зі звичайним смаженим яйцем перетворюється на цілу цікаву пригоду, на втіху й радість всім учасникам трапези. А після миски борщу, треба, блядь, лізти в ванну з головою…

Короче, збрив я ту бороду тупими ножницями к їдрованій матері, і як наче двадцять кілограм з себе скинув. Ніколи знову, як той казав. Не мойо…

Але я ще ж встиг купити бальзам для бороди. То тепер тим бальзамом мажу кота. На тюбику написано: «Для ухоженої та шовковистої бороди»… Кіт правда пока не робиться ані ухоженим, ані особо шовковистим. Але на процедуру приходе справно, кожен день. Привик уже… Ще багато бальзаму осталось…

Тепер про приємне.
Дарині, дочці моїй, цими днями минуло 31 рік… І це дуже дивно, бо недавно був їй всього один рік… Та й мені 31 було ще тільки вчора… Дочка встигла народитися ще в есесесері, який вже на ладан дихав… І прожила в тій дурній країні 2 місяці і 18 днів… То нормально, я — трохи довше…

Розмовляти Дарина почала дуже рано, десь у дев’ять місяців… І одна з її перших осознанних фраз також стосувалася кота. Мала Дарина котові завидувала. Казала: «Ото гарно буть котом, лежиш на лаві, їси шо попало»… Тепер у Дарини є дві собаки і лічний собственний кіт… Подарований… Тиждень була кішка Ніколь, поки не з’ясувалося, що Ніколь — самець… То тепер просто кіт Микола та й годі…

Ще Дарина хотіла купить козу в село, але рідня вчасно її зупинила… «Давай пока якось трохи без кози», — мудро рішив чоловік Артем. Хоча кози в нашій родині раніше були завжди. Баба Тетяна казала: «Коза — дуже вредна звірина. Як воно тобі рішило здохнуть, то воно таки здохне, хоч ти їй кіл на голові теши»… «І кріль таке саме барахло, — додавав дід Андрій. — Да, й кріль…» — погоджувалась баба…

Віталій Чепинога

1 Коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.