На одеській базі відпочивав дядя Юра (ім’я змінено) з Білорусі, дуже приємний мужик. У нього була якась хороша тачка з непростими номерами (я тоді вперше побачив білоруські номери, ще ті, з біло-червоно-білим прапором) та пістолет у кобурі.
Надворі був 1999 рік.
Бацька продовжував нищити опозицію. Навесні того року в Білорусі зник безвісти один колишній міністр. Дядя Юра був його заступником. Він приїхав до Одеси й повертатися назад не збирався…
Але про це я дізнався вже згодом.
Одного разу я сидів на гойдалці і читав книжку. Підійшов дядя Юра. «Привіт! Як справи? Що читаєш?», – питає. Я показав йому обкладинку. Це була книжка «Они окружали Сталина» Роя Медведєва.
«Угу, – замислився і зітхнув дядя Юра. – Угу…».
І пішов собі.
Микита Лунін
