Сьогодні на моїй сторінці у Фейсбук виникла ціла дискусія. Один чоловік мені каже: «Пишіть «гімно», а не «гівно» — так правильно». А йому відповідає жінка: «Та чисто ж таке!? У нас зроду казали гівно на гівно»… А потім хтось прислав посилання на наукові тлумачення проблеми.
Почали розбиратися.
З’ясувалося, що правильно буде все ж таки «гівно». А «гімно» — це більш експресивне слово. Воно застосовується переважно у приватному розмовному вжитку, здебільшого у сільській місцевості, і тоді, коли абонент хоче висловиться особливо в’їдливо або грубо.
Тому, коли вам хтось сказав: «Ти – гівно!», — це поблажливо й лояльно. Фактично, це з повагою до вас. А коли сказано «Ти – гімно!» — це вже серйозна претензія, від якої не годиться просто відмахнуться чи промовчать.
Словом в нюансах гімна і гівна таки треба розбиратися, аби адекватно реагувати на ті виклики, які неодмінно час від часу виникають в цивілізованому громадянському суспільстві…
Можна до речі й синтезувати: «Він – гівно, як спеціаліст, і гімно, як людина»…
Віталій Чепинога
