Не знаю, хто сказав оте знамените «чим більше пізнаю людей, тим більше люблю собак». І чи взагалі це хтось казав, чи думка сформувалась, як фольклор, колективно. Не важливо. Я з іншого боку зайти хочу. Мені йдеться про пізнання людей через собак.
Відколи ходжу містом із собакою, відкрила для себе багато нового в людях. До прикладу, уявити не могла, що так багато людей бояться собак! Ледь не кожен другий. Та цікавішим для мене є інший психологічний феномен. Позаяк наша Тася найчастіше бігає без повідка, трапляється, що її приймають за нічийну. І тоді їй дістаються всі ті «ану, марш!», «пішов!» і таке інше. Та варто мені сказати, що Тася зі мною, як вона зразу стає «хорошою собачкою».
Мене це дивує надзвичайно. Адже, за моєю логікою, якраз-таки собака без господаря мала б отримувати більше доброти, бо її шкода. Чи може я переоцінюю значення жалю у формуванні людського відгуку? Може, це якась застаріла парадигма?
Я не іронізую. Серйозно. Можливо, просто не зауважила, як полюс цінностей цілковито змістився. Статус — ось що визначає сьогодні важливість істоти. Вона, собака, чи людина. Ну, і ще успіх, мабуть. Собака, який має господаря, він же успішніший за безпритульного…
Оксана Драчковська
