Ну, що ж, по колу, по колу, по колу… Тупцюємося і тупцюємося перед дверима пекла… Добросовісні дослідники історії Української народної республіки суголосні у своїх висновках щодо того, хто вчергове профукав державу і розчинив двері до пекла. З Голодоморами, висилками в Сибір, масовими розстрілами без суду і слідства.
Охлос! Український охлос, який все шукає краще за тином у своєму вишневому садочку і далі городу з картопелькою для нього світу немає.
У березні більше половини опитаних українців (53,9%) згодні з твердженням: «Тих, хто ухиляється від мобілізації, можна зрозуміти – ніхто не хоче вмирати». Про це свідчать дані представленого в агентстві “Інтерфакс-Україна” опитування. Тобто наше суспільство толерує ухилянство.
Суспільство охлосу як було сліпим щодо розуміння і значення своєї державності, таким через 100 років і лишилося. Все тримається на пасіонаріях (ті ж самі студенти під Крутами). От тому після розпаду імперії Романових поляки, естонці, литовці, латиші, фіни домоглися державного утвердження, а ми поповзли в ту ж саму (ні, ще вдесятеро гіршу) смердючу нору.
Під час війни за незалежність армія УНР становила близько 100 тисяч козаків і старшин. І це на 36 мільйонну (на той час) націю! Армія незалежної Естонії того самого часу також становила 100 тисяч. Але це на 1 (один) мільйон естонців. Себто у них 10% нації взяли до рук зброю і стали на захист батьківщини і свободи. А в Україні менше 0,3%. Якби 10% українців пішли воювати за свою державу, Україна мала б армію у понад 3 мільйони багнетів і шабель і цілком могла б перемогти.
Естонці встояли, викинули російських більшовиків і навіть взяли російське місто Псков. Вони перемогли, а переможена червона Росія сплатила Естонії контрибуцію – 16 тонн золота.
Встояли й латиші, яких було 1,5 мільйони, литовці – понад 2 мільйони. А 36-мільйонна Україна впала… Тому сьогодні латиші, литовці, естонці в НАТО, а ми заходимо на нове коло…
Віктор Лешик
