Будь-яка влада — і радянська, і пострадянська — не знала і не знає, що робити з письменниками. Тому з ними в різні епохи чинили по-різному: їх або наймали, або знищували, або ігнорували. Оскільки кожна епоха переживає свій варварський період, у якому ми нині всі є, то цікаво спостерігати за людьми влади.
Особливо цікаво спостерігати за людьми з гуманітарними дипломами: там нема культури, нема школи і нема часу на самоосвіту, один флюгеризм і політична кон’юнктура, – за винятки мовчу, вони завжди є, – але у цих чиношукачів, а вони всі без статі, – є дипломи і є вчорашні учителі.
Їх спочатку побоюєшся, потім вдаєш, що не бачиш, а потім – спокійно живеш. З дипломом і без душі.
«Главноє, штоби кастюмчік сідєл». Галицький хрунь так легко відродився, ніби й не зникав…
Євген Баран
РОЗДУМИ ЧИТАЧА
Прочитав, і зовсім не зрадів…
Стало сумно.
Спостерігав за цими чиношукачами на своєму власному горизонті вже давно, та якось не приходило на думку все це узагальнити. Дякую, пане Євгене, дали поштовх для роздумів.
А стосовно того, що «Галицький хрунь так легко відродився» – то це не зовсім так…
В 2019 році з’явився вже ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ХРУНЬ!