Сьогодні, під час променаду, в центрі столиці, опівдні, на практично безлюдному бульварі Тараса Шевченка несподівано зустрів народного художника України Івана Марчука. Іван Степанович, не поспішаючи, чимчикував у своїх справах…
Цієї ночі заснула й не прокинулася Жанна. Жанка. Торгувала на нашому базарі овочами. Скільки цього базару – стільки й Жанна тут. Кажуть, тут ще її мати торгувала, але я вже не застав. А Жанну – більше десяти років бачив. Друзі, родичі, близькі знайомі – ми їх бачимо не щодня. А тітку з місцевого ринку – простійно. І хто вона нам?
Будь-яка влада — і радянська, і пострадянська — не знала і не знає, що робити з письменниками. Тому з ними в різні епохи чинили по-різному: їх або наймали, або знищували, або ігнорували. Оскільки кожна епоха переживає свій варварський період, у якому ми нині всі є, то цікаво спостерігати за людьми влади.
Мала намір підкорювати гору ім. Фолкнера. Хоча життя вносить у всі наміри корективи, поки що тримаюся задуманого. Роман «Авессаломе! Авессаломе!» — продовження «Шуму і люті», роман, в якому розписано генеалогію персонажів і подано карту Йокнапатофи. Уже назва свідчить, що йдеться про біблійну історію відплати Авессалома своєму братові Амнонові за збезчещену сестру Фамар. І про батька їхнього Давида.
