МОН України, а за ним і керівництво вишів, обкладає викладачів, як вовків, різноманітними вимогами й заборонами. Відповідно, викладачі рятуються, як можуть. Але все це потребує фінансових витрат. Хтозна, можливо бенефіціарами є якраз автори вимог, обмежень і заборон? Тому за гроші отримують сертифікат В2, сертифікат про нібито проходження стажування, участь у якихось реальних, напівфейкових і фейкових конференціях.
Організатори такого чосу коштів долучають до цього науковців, керівництво вишів та інших структур із Польщі, країн Балтії тощо. А ті радо йдуть назустріч, бо переконані, що справді допомагають зашуганим українським викладачам. Та й капають якісь грошенята, що стає приводом не дуже перейматися: а що ж насправді стоїть за такою “допомогою”?
Та іноді доходить до повнісінької профанації. Яка чомусь не зупиняє ні організаторів профанації, ні її “користувачів”, тобто викладачів. Якийсь каламутний Центр українсько-європейського наукового співробітництва, ноги якого ростуть, видається, з журналістикознавчого середовища, закидає різноманітним спамом про проходження стажування, друк за кордоном, участь у конференціях (закордонних, зрозуміло) і без тіні сумніву чи, тим паче, докорів совісті розводить колег, членів корпорації на кошти, радше – на бабло.
Ось уже котре оголошення про конференцію нібито в Ризі, але дистанційно, на 3-4 жовтня 2024 року. Запрошуються всі (викладачі, аспіранти, студенти – добре, що поки не запрошуються школярі й дошколята), секції охоплюють усе на світі… Щоправда, виникли запитання до членів оргкомітету. Запитав у розсилачів спаму, який стосунок мають вони до журналістикознавства. Відповідь – нульова.
То, може, ви зможете відповісти на поставлене запитання? Ось викладаю вам повний список членів оргкомітету.
Станіслав Бука – доктор економічних наук, професор, ректор Балтійської міжнародної академії;
Ірина Плотка – доктор психологічних наук, професор, Балтійська міжнародна академія;
Тетяна Юркевич – доктор юридичних наук, доцент, Балтійська міжнародна академія;
Алла Ільїна – доктор економічних наук, доцент, Балтійська міжнародна академія;
Жанна Цауркубуле – доктор технічних наук, професор, Балтійська міжнародна академія.
І чомусь ніхто з Міністерства, з керівників вишів не звертають увагу на, м’яко кажучи, халтурний спосіб діяльності згаданого вище Центру та афілійованих із ним інституцій.
P.S.
Поліз до всезнаючої Мережі. Каже, що Балтійська міжнародна академія – це колишній Балтийский русский інститут. У якому журналістики не було й немає. Від слова зовсім. А від русского института недобре попахує колаборантським душком.
P.P.S.
Логічно було би, якби в оргкомітет вписалися українські журналістикознавці – провідники Центру укр-євр наукового співробітництва. Маю два пояснення, чому вони цього не зробили. 1. Бояться спалитися. 2. Там нема кому вписатися, бо заправляють усім менеджери штибу випускників журфаку. А десь же працевлаштуватися треба.
Микола Васьків
