Гарний серпневий сільський базар. Ніхто нічого не купляє, бо у всіх все є. Ходять, хвалять одне одного та самі хваляться. Балакають. Чиста тусовка. Толока.
— От гарна картопля у вас.
— Та гарна, але куди її дівать!
— А в мене помідорів цейгод — як гною. Начорта вони здалися?!
— Оце перець у вас!
— Ніхто ще й один не купив, хоч бери та в річку вигорни, та й всьо.
— А того Прихожина ж таки путін вроді убив.
— Та, а хто ж! Аби вони там скоріше одне одного повбивали!
— А не бачили, груші продає хто?
— Кого? Груші? Та кому вони нужні? Ніхто їх і не несе сюди…
В канаві лежать коти. В тіні.
— Киць-киць, іди рибину дам, — гукає тітка.
Коти піднімають голови і оцінюють пропозицію… Далекувато йти. Метрів десять. Жарко… Чи й не зваба… Сама принесе… Лежать далі…
Віталій Чепинога
