Під Чернівцями є місцина, де збереглася напрочуд красива весняна квітка, що зветься шаховим рябчиком. Зовні вона своєю формою нагадує дзвоника і навіть має своє осердя. Знавці флори вважають цю рослину рідкісною, дивом уцілілою на землі з прадавніх часів.
Шаховому рябчику в нас пощастило: ареалом його поширення є мочариста ділянка, що прилягає до одного з водозаборів комунального підприємства «Чернівціводоканал». Тут у спеціальних ставках збираються та відстоюються води з прутського басейну, які після тривалої фільтрації подаються в квартири чернівчан.
Територія довкола водозабору продовжує залишатися острівцем живої природи через те, що цей об’єкт має статус режимного й сюди не кожному можна навідуватися. Саме це значною мірою посприяло тому, що рябчики збереглися тут масово, хоча бажаючих рвати ці квіти не бракує.
Щовесни сюди тягнуться вервечки бажаючих заробити собі зайву копійчину від продажу цього привабливого зела. Та заслін їм з одного боку поставили охорона водозабору, а з іншого — зелені патрулі зі студентів біофаку та державні природоохоронці. І квіткових браконьєрів завдяки цьому вдалося трохи відігнати з цієї місцини.
Але останнім часом нашестя губителів природи знову відновилося. Подібне спостерігається і в інших регіонах. Тому рябчиків прийшлося занести до Червоної книги України.
Раніше шахові рябчики водилися в багатьох заплавах Прута. Їх можна було побачити навіть неподалік колишнього Чернівецького цукрозаводу. Довкола Рогізнянського водозабору в зарослях очерету та осоки знайшли прихисток водоплавні птахи, у довколишніх плесах плюскається риба. Після повеней сюди з сусідніх ставків понаносило коропів, а це принадило у відстійники видр.
Щоб не допустити знищення рябчиків, згаданій місцині на околиці вулиці Максима Рильського варто було б надати статус місцевого заказника.
На Буковині зберігся ще один різновид цих квітів — так званий рябчик гірський. Подибується він на Кельменеччині та Сокирянщині. Недавно виявили цю рідкісну рослину біля села Шебутинці Сокирянського району.
Василь Бабух
