Суспільство

Скільки того літа…

На початку літа нестерпно хочеться називати когось зозулькою і щовечора впиратися носом їй поміж лопаток, засинаючи…

Але потім як подумаю, що то ще ж треба терпіти уродські штори, які вона неодмінно приволочить з собою, сто баночок кремів у ванній і ще купу всілякого, то трохи стримуюся з тими бажаннями.

Скільки того літа…

Володимир Гевко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.