Ну, той, хто не читав Ярослава Гашека, його роман «Пригоди бравого вояки Швейка», знавісніє, прочитавши мій допис до жирної крапки. Бо зараз я таки в Києві: попервах, з осоружного 24 лютого, побував трішки під обстрілами неподалік Іванкового, а відтак чкурнув до материнського осідку в Карпати. За сей час, надивившись усього і вся, зрозумів: «Учорашні вкраїнці – се не мої люди».
Звісно, я не розриватиму на грудях свою дорогу вишиванку, мовляв, сьогодні бо ж усі [в]українці – мої брати. Брехня!
Пам’ять, вона – ціпка зараза. Цьвохкає батіжком по кумполу, що й не отямишся. Власне, завдяки своїй пам’яті я й живу…Безперечно, тут мені диванні арестовичі, ба більше андруховичі, можуть дорікнути: та облиш! Нині ж – вирішується доля нашої країни.
Дзуськи… Про те, що буде війна з кацапнею, я вже наголошую не перший десяток рік, то й тим – сьогодні – спокійний. Я чекав її, сю війну. Мої добре знайомі не дадуть збрехати.
Я люблю своє кишло, в якому при старості спочиваю. Я люблю свій давній-прадавній Київ. У його дитинці спочиває дух арійства. Волелюбство, Сонце і Дух. Дмухнеш, бува, на нечисть, а вона й копита відкинула!
Про те, чим нині займаються мої зять і син, я промовчу, а про один [ні, два] з будинків на 
київській вулиці Володимирського трішечки відслоню запону.
Вже давненько, як я навчався на журфаку київського універу, що його приміщення тулилося на розі вулиць Володимирська та Тараса Шевченка. Й запримітив тоді я, що мій однокурсник, уродженець міста Славута що на Хмельниччині, шпигує за мною. Ім’я і прізвище його – Олег Корзун (на фото). Нині, виявляється, Олежка – штатний генерал ФСБ. Олежку, ще тоді назирці за тобою, я вислідив: «Нечисть українська ще та». Не тільки ти, а й ми відстежували за вами, Олеже Корзун. А скільки ще моїх однокурсників, які працювали на кацапню?!. Ет, ні… Великий Київ сього не потерпить.
Великий Київ жадає розваг. Тут тобі на вулиці Володимирській і розповився солдафон, який і ушкварив про війну, що про неї у Галіції лишень чули. Ідеться про мого тезку, Гашека. Тьху… А де ж Олежка Корзун? Олежка Корзун… [какягадось]: Васю Яцуро, Володю Нечепорук, скажіть з ким же ви дружили… Тьху, вевешнику Яцуро!
До слова, на київській вулиці Володимирська напівтверезий чех і вчавив, що хахлам слід придивлятися до київського ідола. Ох, куди мені до великого чеха!
Ярослав Орос
