Оцінювати кожного руского поодинці, вирішуючи поганий він чи хороший — засадничо хибна методика відносно війни. Проблема в тому, що рускі не напали на нас поодинці чи якось так, щоб їх можна було розділяти. Рускі напали своїм державним утворенням — російською федерацією, з усіма державними інституціями, громадянськими обов’язками та іншим. Тому кожен громадянин російської федерації, котрий перебуває в межах правового функціонування своєї держави є АВТОМАТИЧНО відповідальний за війну і причетний до війни. Безвідносно його особистої позиції як людини.
Це щось на кшталт військової повинності — байдуже, підтримуєш ти війну чи ні, але в конституції записано, шо на війну ти піти повинен.
З цієї точки зору українці та люди інших національностей, котрі мешкають зараз в росії і працюють на російську федерацію — несуть більшу відповідальність за війну, аніж рускі за кордоном, які не платять податки в росію. Хай вони навіть ходять з прапорами і щиро підтримують путіна — у нашому випадку це всього лиш слова, які не можна конвертувати у ракети. А податки — можна.
Це як в тому анекдоті про єврея, якого питали чи він знає, шо про нього говорять люди, коли його нема – «коли мене нема, вони мене можуть навіть бити».
Так, тут нема чіткої межі, бо тиха підтримка живить активну, а народ формує державу. Але усі фактори стримування росії зосереджені якраз на її державному функціонуванні. Санкції, політична ізоляція. Аватаром і реалізатором всього поганого, що є в росії і росіянах, є їхня держава. Тому ці всі сентенції про «не підтримую» взагалі не працюють.
Так, життя несправедливе і людина часто опиняється в поганій ситуації проти її волі та намірів. Як от ми, українці. Ми найпершіші були проти війни, але хіба нас хтось питав? І от ми в ній. Хіба непідтримка війни з уст українця хоч якось йому допомагає і полегшує його особисту ситуацію як людини? Абсолютно ні. То чому ж ця фраза має якось допомагати окремим руским?
Володимир Гевко
