Май давно закарпатці нігде ни путовали, бо фурт вкладовали гроші у обшаря, ремонты, обновкы, пристройкы. Ко чув кильтовати гроші на отдых? Ото дуригроші! Ліпше дітьом дати. Типир часы ся поміняли и, никаючи на Фийсбуці фоткы, каждый ся задумат: «А защо нєт? Кум быв у Турції, а я що гурше…»
— Жоно, ану вбирайся, идеме у турагенство броньовати путьовку!… Я ти бізуно кажу, я ни фіглюву!…. Пак чого”м п‘яный? Просто хочу ти вказати море. Куй го жити, та го жити! Идеме ни в три звізды, а в All inclusive! И так ись фурт у горшках, та типир мало отдохнеш…
….Ташкы спаковані, котлєты на путь напечені, сіли на дорожку, верли на ся хрест, но з Богом! Поникав ищи на хыжу на прощаня и гет…
…. Аеропорт. Люди ги мурянок, усі лопонят по телефону, усі щасливі, чинять селфі, лим закарпатці выділяются з толпы, бо в них страшно засмучене лице. А щи бы!
Куй у голові ся крутит тулько думок:
— Ци напойить нивістка свиня?
— Ци вбріже зять лугош?
— Ци ни забудуть пілляти огірки?
— А пасуля! Треба ї зорвати и полущити!
— Йой, а падалиці назбирати на палинку!
— А парадичкы! Якраз файні на томат!
— Клока сидить на яйцьох!
— Товар треба завезти в бовт!
— Звіты в налогову!…..
«Йой зря я ся согласив їхати, было щи вчинити йсе, тото, ищи дашто. Ее! Де ми розум быв? А щи куй самольот упаде, а мы ни побілили няріку?!» Добре, аж спереду Дьюті Фрі, що го мож назвати психологом, бо знимат стрес….
Нáсилу! Нáсилу промыкат тото дороге віскі, бо вно фуфло коло домашньої сливовиці, що май гладко йде в гыртанку… Готель. Поселеня. Першый брекфест. «Господи, кулько ся кильтує їдіня! Ци вы здуріли? Кулько бы вто курьом ся дало дзьовбати, а свиням на помыї! Я на йсе ни годен позирати! Душа ня болит! А вбы йсе чилядь стара виділа, та рукы бы вам повбламывала!»
Наш чилядник ходит узад-уперед из таніром, убират што веричи в рот, принюхуєся — усьо му нипривычне. Каже поварам: «Пак а веґеты в вас ниє? А попру мало тай челленої попригы 
мадярської?» Колачі тоже штось ни такі на смак: «Йой жоно! Так, ги ты ми спечеш «олмаш» (яблочноє), нико ми ни спече!»
… Лежит на пляжови, позерат на пісок: «Што файный бы быв на штукатурку!» Морськый воздух так прочистив мозгы, што в голові типир много плану, ідей, реконструкцій…
Фоткы гурі пальмов из усых ракурсу. А з моря фоткы! Раз до кусточкы, пак до куліна, пак до пояса, пак до шиї…. Нараз ся вудправлявуть у Фийсбук, най видят цімборы, що вун лабы в море замочив.
— Жоно, ану стань зо мнов! Ни затягуй черево! Най видят, що мы туй ни голодуєме! Будь така ги єсь, я тя й таку люблю!
— Нооо, ануу, поникаву, кулько нам лайку покладут….
— Ану сфоткай ня пуд пальмов…, из мавпов….., из верблюдом…., из нєгром…
Тритый динь отдыха, а нашым чилядником уже мийрег трясе! Міста си ни находит! Як мош тулько сидіти без роботы? Кулько бы уже дома перевнажив! Уже го рукы скомбычут, так бы робив. Уже переникав усю поливочну систему в готельови, фільтрацію басейна, поняв що як тупо покладена плитка у ваннуй, комната мала, бо фурт ся б’є перстом у постіль…
А жона! Нигадала бы вже оболокы перемыти подлаші у готельови та й павутиня позбирати…. Прибиралникы заходят у номер та ся ни розуміют, ци вни уже туй харили, ци нєт, бо така чистота.
На їдіня тото уже никати ни годен. Так ся хоче сербаної пасулі, вадь крумпиль на шпорі. А читавий кавиль! Як го туй хибит! «Всьо! Нагуд буду на ріці отдыхати, авадь у Солотвино пуйдеме, авадь у Косино, авать у Велятино, авадь у Чорну гору, авать у Дідово… Спечу солонину, дараб мняса запацую на шашлик, парадичку си домашню розріжу, сливовицю си потягну, радійов ми у машині буде гусляти, а ни йся анімація… Цімборы зо мнов будут, нап‘ємеся, наговоримеся, нафіглюємеся!»
Ледвы дочекав сарака кониць отдыха. Вернувся дому, никат на свої хащі, горы, усьо му щи май милоє стало и думат си: «Перебачте ми, мої рудні верба, береза, акац, дуб, што м ся фоткав из пальмов! Фрас у ня сів, вы мої рудні, я вас люблю май на світі! А пес? Типир ся з ним уфоткаву доста, а ни з мавпов за 10 євро. И з коньом тоже замісто верблюда, и з сусідом першым замісто нєгра!»
…. Пруйшов тыждінь, усьо наш закарпатиць поробив, що ся запустило докі вун отдыхав, нарозказовав родичам, що видів у далекых краях, поникав ся на газдуство, на жону та й каже: «Е, жоно, ачий пуйдеме й нагуд на море. Видит ми ся, ош май ліпше ся чуствую позад соленої воды… Айбо палинку вузьмеме свою!»
Маріка Данканич
