Десь 1999-го року чи вже у 2000-му занесли мене Боги нелегкі на конкурс читців. Це були шевченківські дні, то ж мали ми там читати обов’язкову програму — щось із Шевченка, будь-який віршований твір і будь-який прозовий.
Коли одчайдухи-студенти своїм затятим голодуванням на граніті площі Жовтневої революції таки втілили свій тодішній лозунг «Масол – на засол!», коли набридлий, як гірка редька, перший міністр із хитрим прищуром оцінювача хутра і голосом пономаря таки поступився кріслом головному плановику Вітольдові Фокіну, у нашому Держагропромі завіяло крутим протягом.
Лук’ян Галкін працює у суспільному мовленні України на посаді виконавчого продюсера «UA: Культура». Наприкінці лютого 2018 р. я, як режисер колишнього ДТРК «Культура», а тепер «UA: Культура», мусив іти до нього на розмову, щоб зрозуміти, як працювати далі.
