Здавалося б, локальна проблема одного столичного вишу. Звісно, не безіменного, не маловідомого, не пальцем робленого, але ж таки ОДНОГО. Що в інших українських містах такого не буває та й не може бути в принципі.
Батько учив мене, ще до школи (1966-1967 роки) ніколи не їсти морозиво під час ходи. Коли він чи мама у свято або вихідний купували морозиво у стаканчику, я ніс його під наглядом до «сотки» (алея в в центрі міста), розгортав, викидав до урни папірець, залазив на високу (тоді) лаву і їв сидячи.