В останні години року закінчила читати книжку, яка мене дуже здивувала і вразила. Це роман бельгійської письменниці Амелі Нотомб «Подив і тремтіння» (видавництв Старого Лева). Переклав з французької Віктор Шовкун.
Кажуть, що чоловік і жінка сходяться поглядами, смаками, температурою почуттів. Ми зійшлися температурою тіл. Саме так. Я вгадав це, коли вперше побачив її – замовила мені проект тераси. З того дня ми стали внутрішньо боротися зі своїм обопільним потягом одне до одного.
Справді, ніби за романом Роберта Музіля… Людина, яка не хотіла працювати на вулиці Банковій лише через те, що там працювали його попередники і йому, бачте, від цього некомфортно…
Дуже люблю людей, котрі йдуть додому. Вони такі теплі і цілеспрямовані зі своїми торбами і смартфонами, затиснутими між вухом та плечем, що хочеться попроситись піти до них жити…