Я ніколи не жив у багатоповерхівках. Не знаю, що б з мене виросло, якби ся таке притрафило. Завше я жив на околицях у приватних будинках з подвір’ям і садом. Виходиш на терасу, а тут тобі цвітуть і вишні, і черешні, і яблуні, і груші, і морва…
Я винен, браття. Всі ми винні. Наш гріх судитимуть віки. Це слова великого українця, якого ми майже НЕ ЗНАЄМО і який багато чому навчив навіть самого Василя Стуса чи й Семена Глузмана (Семена недовчив, щоправда!). Дослівно це звучить так і стосується кожного з нас: