Спостерігав у київському метро цікаву і показову картину. Група хасидів пройшла без масок повз жінку біля будки, яка тільки причитала: маска, маска. За нею стояли двоє кремезних поліцаїв з дубинками. Вони просто відійшли, даючи шлях хасидам. За проїзд не заплатили, і маски не вдягли…
Сьогодні вже багато здогадується навіщо Зеленський витягнув із затхлого соціалістичного хліва отих старих мастодонтів Леоніда Кравчука з Вітольдом Фокіним. Є така нехитра політична технологія «принцип антитези», яка будується на протиставленнi психологічних ефектів. Її автором є колишній співробітник британської Сікрет сервіс, письменник зі світовим ім’ям, новеліст Сомерсет Моем. Цей принцип Сомерсет Моем також успішно використовував і в своїх художніх творах.
Мистецтво може бути поза політикою лише у випадках, коли митець вже не жиє. І то не завжди. Приміром, висить собі Джоконда в Луврі. Ходять французи перед нею, дивляться, прицмокують. Раптом надворі якийсь гуркіт, шарварок, гармидер. Шо за фігня? Гітлер напав.
Останнім часом людство живе з якимось надривом, емоційним марнотратством, культивованою екзальтацією… Капслоком живе людство… Ми навіщось голосно кричимо про цілком буденні речі, ми ніби повідомляємо світові про банальність пафосом оперного тенора…
Таким, як на світлині угорі, Василя Нечепу мало хто бачив. А я бачив, бо то біля його козацької садиби у Носівці, на вулиці Козацькій, 1, неподалік Шаулиної могили. Там кілька років тому ми з Валерієм Сараною гостювали у привітного господаря…
