Вийшла в світ книжка Віталія Кличка, де зібрано його «приколи» та обмовки. Ось, як він про неї сам говорить: «Я таки видав самоіронічну книжку з моїми відомими цитатами. Вона яскрава, весела, позитивна. Скажу, як людина, яка вміє посміятись над собою, не ображатись на жарти над собою. На смішні жарти – я не маю на увазі так звані жарти «95 кварталу».
Daily Archives: 26 Листопада, 2020
Там, де остання межа
Ми чекали при порозі облупленої, прибитої до землі хатини на белебені лікарняного двору. Десь поряд, у наїжаченій голими хащами ярузі цявкала пташка — наче клепала маленьку косу. Ми мірялися печаллю і звітували одне одному про свої болячки. Змовкали тоді, коли упритул до порога тулився задки черговий бус із хрестом чи написом на вітровому склі «Вантаж 200» і мовчазні хлопці діловито витягували з салона та волочили у темінь хатини чорні довгасті поліетиленові міхи.
Дещо про гігієну і елементарний захист
Мистецтво читати, любити і вмирати
«Золото» в скляній пляшці
Кілька років тому у селі Великі Крушлинці на Вінничині випадково відкопали скляну пляшку з просом. Зерно пролежало у землі 80 літ. Пляшку закопав під деревом Семен Побережняк. Чоловік сховав ту пляшку в кінці свого городу під коренем осики, коли у селян 1932-го року масово забирали усе зерно з обійстя.