А хто, як не українські читачі знають, якими повинні бути речення в українських письменників?! Ледве здолали дві сторінки одного відомого твору одної відомої письменниці і відразу завили на місяць. Бо довге. Бо незбагненне. То не треба читати! Але висловлювати свою оцінку — це все одно, що телепню намагатися прочитати книжку з квантової механіки. А потім заявити: яка мура!
Весь вечір топив піч (душу нашого дому) і займався коло неї заготівлею виноградних черешків, аби навесні проросли з них саджанці. Черешки, або ще їх називають чубуки, вибирають з обрізаної на зиму лози, розтопленим парафіном ізолюють зрізи на обох кінцях (щоб волога не виходила) і все це добро, загорнуте в целофан, відправляється до погреба на зберігання аж до кінця квітня.
Кілька днів тому влада встановила помпезний пам‘ятник космонавту Леоніду Каденюку, який по суті «задавив» на цвинтарі всі інші поховання своїм совковим монументалізмом (його автор — оспівувач комсомолії, придворний архітектор Ющенка і недоладного «мінарету» у Музеї Голодомору — Анатолій Гайдамака).
