З-поміж низки нерозв’язаних проблем у сфері сучасного українського державотворення є дві, які безпосередньо торкаються таких архіважливих складових гуманітарної аури нації (за Ліною Костенко), якими є освіта і наука. І саме тут – уже неприховувана тяжка криза, особливо в секторах, де формується гуманітаристика.
Вже оселедці у рожевих шубах,
Пронизав олів’є зелений шріт…
Коли іще така нагода буде
Наїстись майонезу на весь рік?
Так швидко я ще навіть мікрорецензії не писав — тільки вчора отримав книгу від автора, а він її з видавництва — позавчора. Але ж автор хвацький, хоч куди — Андрій Кокотюха не тільки є автором більше 70 книг та сотні сценаріїв (є у нас спільний знайомий, що ще й більше навипускав книжок), але й дуже працьовитим. Бо його романи, особливо цикл ретророманів «Вигнанець», це все ж вивчення обстановки того часу, а не вільний політ поетичної фантазії.
А ми удвох, а ми удвох
в один віскар закохані!
Все мріємо і віримо,
що любить нас обох!
Я про задимлений торфовий віскар з гуцульським варіантом мого імені. Він зійшов до нас від одного з читачів, який прочитав мій роман, де герой п’є віскі. І вирішив мені його подарувати, замовивши при цьому «Ключі Марії», де ніхто не п’є віскі, а п’ють вино і коньяк.
