Мрія цілого діточого життя збулася — мені подарували касетний магнітофон. Він перемотує, записує музику і як виключити світло і натиснути кнопочку — бликає всякими вогниками. Дитині, яка виросла на книжках, тяжко зрозуміти зміст деяких пісень, але вони веселі і під них мож скакати. «Кізлє», — констатує бабка і лишає мене наодинці з моїм гаджетом.
Софі Оксанен — одна з найцікавіших письменниць Європи. Принаймні мені вона зрозуміліша, ніж власниця Нобеля Ольга Токарчук. Особливе враження справив на мене її роман «Коли голуби зникли». Найсильнішим є, звичайно ж, «Очищення». Читала я і її дебютний роман «Сталінські корови».
Я віру єдину, лиш віру єдину
Узяв, наче пісню, в далекий шлях.
Я вірю в людину, я вірю в людину,
Що гілку калини тримає в руках.
Червона калина, червона калина,
Корогво свята непомерклих століть.
Минає, стліває усе швидкоплинне,
А наша червона калина стоїть.
… Джорджа Буша-старшого 1 серпня 1991 року в Києві супроводжувала президентська охорона, до 200 осіб. Частина прилетіла напередодні візиту. У Києві готувалася зустріч президента США з киянами на свіжому повітрі, поблизу пам’ятника у Бабиному Яру. Стати учасником цієї зустрічі мені, журналісту молодіжної газети, було абсолютно неможливо. Запрошення розподілялися через КГБ…
Подивіться на ці позбавлені хоч би тіні інтелекту обличчя… Тільки такі люди-невігласи, які зовсім не знають нашої справжньої історії, голови яких ще й досі всуціль забиті московським імперсько-шовіністичним лайном, можуть тримати такі плакати і так по-варварськи себе поводити, як вони повели себе з учителькою своїх дітей.
