Колись, працюючи у «Великій українській енциклопедії», я прихопив тишком-нишком двотомник Миколи Бажана… Замахнувся ба був навіть на його головредівське крісло (хотів перетягнути до свого кабінету), але тодішній керівник ВУЕ Юрій Шаповал суворо застеріг мене пальцем: «Опришку, не жартуй з артефактами!»
21 березня — день народження славетного кобзаря і кобзарського майстра Олександра Корнієвського. Нині минуло 132 роки від його з’яви на світ. ПАМ’ЯТАЄМО І ШАНУЄМО! Велика пошана та подяка моєму вчителю у мене щодня. Він своїми потрісканими, порубаними на засланні пальцями, брав мої пальці і ставив спосіб гри знищеної старосвітської чернігівської кобзарської школи.
Жив у нас на вулиці Василь. Всі називали його «залізничник».
— А чого він залізничник? — питав хтось з немісцевих.
— Та є в нього одна тема…
— А ну ж, а ну ж? — зацікавлювався черговий співрозмовник.
— Та шо а ну ж?! Листи він відправляв…
— Які листи?
На початку березня проминуло 90-ліття Леоніда Тендюка… Чи багато в нашій літературі мариністів? З одного боку – багато. Мабуть, немає жодного письменника, який хоч раз не вживав би слово «море». Всі ми потроху мариністи. Але істинний, найбільший мариніст у нас один. Це незабутній Леонід Тендюк.
Фіни вже давно заспокоїлись і набули респектабельності. Монголи вгамувалися — ні на кого не нападають, ведуть розважливий спосіб життя і навіть ввели до раціону огірки та капусту…
