Чи однаково горить балканське, центральноєвропейське та українське лайно? Вибрана навмання збірка малої прози «Гівно горить» чеського письменника Петра Шабаха цілком виправдала мої читацькі очікування. Кілька дуже коротких оповідань і одна трохи більша повість – це своєрідна художня автобіографія (напевно, оскільки мало що знаю про самого автора) середньостатистичного мешканця соціалістичної Чехословаччини середини 50-60-х років ХХ століття.
Я багато років спостерігав за спробами організувати різноманітні платні революції в Україні. Можу сказати одне: все це туфта й гроші на вітер! Платний ріволюцьонер не годиться нікуди… Він постійно мерзне, п’є пиво, ходе сцяти, стоїть в черзі за перепічкою, пи*дить по телефону, хекає на руки, притопує бурками, і хоче додому…
Коли я писав книжку про УБОП (Управління з боротьби з організованою злочинністю), багато годин провів в надзвичайно цікавих розмовах з міліцейськими генералами, полковниками, майорами. Але не тільки з ними. Для повноти картини оперативні працівники УБОП, працівники кримінальної розвідки, вирішили організувати мені зустріч з колишнім бандитом, «бригадиром» одного з найвідоміших київських «кримінальних авторитетів».
Ініціатива «Врятувати храм Івана Мазепи» розпочинає збір грошей для облаштування покрівлі Покровської церкви 1708-1710 років у с. Дігтярівка на Чернігівщині. Храм є визначною пам’яткою доби Гетьманщини, збудований коштом гетьмана Івана Мазепи. Покровську церкву називають свідком об’єднання сил гетьмана Мазепи та шведського короля Карла ХІІ у жовтні 1708 р. Першим етапом стане покриття металевим дахом куполу відреставрованої частини храму. У 2011-2013 рр. зусиллями благодійників вдалось відреставрувати південний приділ церкви, проте тимчасовий дах протікає та руйнує стіни.
