Ми всі не вічні на землі. Ми звикли до цієї банальної фрази, але кожна втрата таких людей примушує нас здригатися від болю і страждати за тим, чого не повернути. Я вже досяг того віку, коли йдуть зі світу люди близького мені покоління. Мар’ян Гаденко — один із них. Знаю його ще з буремних років молодості, коли він робив свій знаменитий на Буковині фестиваль «Доля» — туди з’їжджалися мало не всі найкращі артисти тодішньої України. Мені випала честь навіть бути ведучим на одному з фестивалів у Чернівцях.
На світлу пам’ять Мар’янові Гаденку
