Особисто для мене туристична криза в Італії вимірюється морозивом. Свого часу прилавок легендарного Giolitti — кафе із культовим домашнім джелато біля Пантеону — брали штурмом. Про місце в залі можна було й не мріяти — десерт їли стоячи або на сходинках біля колонади… У передноворічні дні біля вітрини нікого не було, а в залі три людини…
В літературі існує чимало текстів, які розповідають про вбивство людей через твори мистецтва. Та що там у текстах, у реальному житті відомо безліч таких випадків. Наприклад, через прагнення збагатитися чи заволодіти шедеврами. Трапляються і такі, в яких на злочин штовхає якесь конкретне зображення. Тут мотиви складніші, але загалом теж очевидні (мова не про карикатури на впливових політиків з поганим почуттям гумору).
Хакери атакували близько 70 сайтів органів влади… З одного боку це виглядає, як складова гібридної війни, а з іншого — як попередження «просунутих кібер-розумників» про те, як в один день колись може зникнути ціла «держава в смарфоні». Це ж абсурд — довіряти всі документи, всю інформацію тільки цифровим носіям. Не тільки ж хакери можуть зламати програмне забезпечення. Будь-якій техніці взагалі властиво виходити з ладу безповоротно.
