Сьогодні у Банчени приїхав митрополит московської церкви онуфрій. Місцевий люд не дає йому проходу, називає «татом»… І дарма, що за кілька сотень кілометрів від Буковини іде війна, що ті-таки буковинці кладуть голови за Україну і за цих-таки невігласів, що схиляють свої тупі голови перед проповідниками ворога…
На завершення філологічної теми про вєлікую руссую літєратуру, про яку вже багато писала, котра при прискіпливішому погляді виявляється не такою вже й великою, бо імперіалізм будь-яку велику літературу перетворює з часом на карикатуру: адже реальність не збігається з картинкою, поданою в літературному творі.
У Бучі убитих прибрали з вулиць, і сліди вчорашніх жахів уже не так помітні… Хоча на вулиці Залізничній, на в’їзді в Ірпінь, не можуть не вражати зруйновані дощенту приватні будинки… В Ірпені знаки руйнувань, нищення, ймовірних убивств помітні ледь не на кожному кроці. Віспини снарядних вибухів на різних поверхах, кіптява пожеж, які ніхто не гасив…
Сьогодні — Хомина неділя, тобто неділя спогаду про апостола Хому, якого називали ще Близнюк. На жаль, він у масовій свідомості закріпився дещо негативно, як Хома Невіруючий. Бо коли йому розповіли про воскресіння Ісуса, він сказав: «Якщо не побачу на Його руках ран від цвяхів і не вложу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу долонь мою в рану між ребрами Його, то не повірю».
