Хто це там казав: коли стріляють гармати — музи мовчать?! Найкрутіша новина: Україна перемогла на Євробаченні-2022! Перемога на пісенному фестивалі заради головної перемоги на полі бою! Українська народна реп-пісня «Stefania» засвідчила перед усім світом, наскільки крутою є наша національна музика! І якими ницими є агресивні раби московії, які вдерлися в нашу вільну країну працьовитих і талановитих людей.
Поет і музикант Ілля Чернілевський загинув у бою. Дуже боляче читати такі новини… Ілля Чернілевський — талановитий поет, музикант, сценарист. Син відомого українського поета Станіслава Чернілевського і редакторки Ольги Чернілевської. Вихований в інтелігентній родині, хлопець пішов добровольцем на фронт, щоб захищати нас з вами. Щоб захищати Україну!
«Українські журналісти та правозахисні організації закликають відсторонити від участі в національних телемарафонах та інших медійних марафонів, що називають себе «національними», ведучих, які багато років підігрували ворогу та поширювали кремлівську пропаганду». Йдеться про звернення, підтримане десятками відомих громадських організацій та сотнями журналістів, і стосується воно впізнаваних персоналій медіаспільноти. Спробую висловити кілька власних міркувань, бо і сам не чужий у журналістському цеху, знайомий з його «кухнею» і «персоналом».
Українські медійники та інші громадяни звернулися до президента Володимира Зеленського та міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка з вимогою відсторонити від участі у національних теле- та інших новинних марафонах телеведучих, які багато років поширювали кремлівські наративи в Україні на таких каналах, як 112 Україна, ZIK, NewsOne, НАШ та Інтер.
«Іван Кровавий-Грозний убиває свого сина». Ця картина Іллі Репіна, як на мене, найкраще відображає стан справ у Московській церкві. Подивіться на очі жертви і вбивці. В очах убивці одночасно сатанинська лють і розуміння безвиході, бо вбиває своє майбутнє. В очах сина страх і розпач у поєднанні з рабською покорою…
Для росії ця війна остання. Бо вона від відчаю. Це надзвичайно тонке формулювання – «від відчаю» — я підгледів у Лариси Івшиної, і це, мабуть, найфілігранніша характеристика, чим є ця війна для росії. Вона – від відчаю. Вони не знають хто вони. Бо свою самоуяву побудували на не своєму питомому, а на всьому вкраденому, присвоєному, стибреному. Ще й на цьому роздули мега-бульбашку планетарного масштабу про свою «великість», і всю «цю великість» можна оцінити по Бучі, Маріуполю, ЧАЕС і перехоплених розмовах освободителів зі своїми дуньками.
