Звикло, щоп’ятниці надвеч, після роботи по прес-центрах євро установ, журналісти, дипломати, європарламентарі, функціонери Ради ЄС і Єврокомісії сходяться до ірландського пабу «Kitty O’Shea’s», аби пропустити гальбу-другу холодного пива і поговорити, відверто попліткувати про те, що насправді відбувається в цих установах.
Його книжки, без жодного перебільшення, стали бестселерами: «Країна Моксель, або Московія», «Москва Ординська», «Україна-Русь»… Книжки написані за результатами багаторічної праці автора в архівах і бібліотеках. Хронологічно час, який він дослідив – це переважно від ХІІ до ХVІІ століття. Посилаючись на велику кількість документів, у тому числі й з російських джерел, В.Білинський доводить: вся офіційна історія московії як «держави» за цей період є великою брехнею, написаною слухняними російськими істориками на догоду московським царям і їхнім сатрапам.
Нині у них день народження. Один на двох. Один для всіх нас. 100 і 80. Вітаємо нас, що вони в нас були, є і будуть. Знову і ще переконуємося в тім, що істинний талант завжди пророчий і позачасовий. Сьогодні рядки Скунцевого вірша звучать так, наче не було тридцяти років од його написання.
Рассєя — це така країна, що заради своєї величі, передусім територіальної, готова на все. Можна сказати, що гасло русскоє таке: «Вєлічіє ілі нічто!» І Рассєя заради вєлічія пішла на карколомний соціальний експеримент — комунізм, бо саме комунізм рятував російську імперію. Думаю, найкраще суть комунізму, що звався СССРом, передав Андрій Платонов у своїй утопії «Чевенгур». Увесь СССР у цій утопії — це Чевенгур, тобто чрєзвичайний воєнний непобєдімий гєроічєскій укрєпрайон, країна, що є втіленим в життя пеклом, прєісподнєй (потойбіччя — це слово, котре недостатньо передає сенс антижиття, що закладений в Рассєю).
