Висока, спортивна, емоційна, з тонкими рисами обличчя в обрамленні світлих кучерів. Чисто тобі еллінка Артеміда, богиня полювання. Звали її Іриною і в 9-му класі ми подружилися. Скоріше за все, зійшлися як дві протилежності: я відрізнялася тим, що була невисока, чорнява, тиха. Але поєднувала нас і спільна риса — захоплення читанням.
Недавно одного червневого ранку заманулося вмитися не з-під крана, а прямо у річці. Діло було в селі Щурове на Донеччині, отож побрів до Сіверського Дінця. І раптом під рясною шовковицею побачив старенький «газон». Не сниться часом? Бо мені враз запахло не вогкою рікою та очеретом, а теплою пшеницею, куфайкою в мазуті й пилюці, гарячою землею поміж стерні, смачним борщем, який тоді варили колгоспні кухарки…
«Творчість Ірини Вільде поки що камерна музика. Чи перейде вона колись у симфонічну, невідомо. Камерна музика має теж свою неабияку вагу! Одна з найважніших прикмет мистця це вміти рахуватися із своїми силами. Самопізнання (коли воно взагалі можливе?), зрозуміння обсягу й меж своїх можливостей приходить письменникові з найбільшими труднощами.
Кажуть: у кожного своя правда. Дехто виправдовує дії білорусів тим, що в Україні парламент не засудив російсько-грузинську війну. Справді, наша ВР була у тих обставинах ганебною. Наша ВР переважно завжди ганебна, але іншої ВР у нас, на жаль, нема. Однак Україна ніколи не була плацдармом для запуску по Грузії московських ракет. Через нашу територію не ішли війська на Грузію…
