Кілька полковників і зо два підполковника спроквола провадили мову в курилці. По-літньому вбрані. Свої бомбезні «летовища», радянського зразка листаті картузи, старші офіцери відклали набік, зручно розмістившись на лаві. Обличчя командирів напрочуд добродушні, пропиті й набряклі. День хилився до обіду. Полковників і підполковників розморювала бездіяльність… Виконавши свій інтернаціональний обов’язок за межами СССР, старші офіцери, клеячи дурня, інакше й не скажеш, з нетерпінням очікували вихід на пенсію у кадрованій дивізії. Військова частина розміщена була в околиці Житомира на Богунії.
Daily Archives: 10 Листопада, 2022
Теодозія Зарівна з потаємним сенсом речитативних замовлянь
Деякі епізоди із життя декотрих українських письменників
Якось заходить Кокотюха в купе потягу Київ-Харків, в там – Шинкаренко! Ну, думає, зараз я йому лекцію за жизнь прочитаю! Пожвавішав одразу, посміхнувся злобненько так і пляшку коньяку одразу дістав — для куражу. Аж тут в купе заходить Валерій Маркус. І одразу до Кокотюхи: у мене оце, каже, верхня полиця, не хочете помінятися? Шинкаренко Кокотюху випередив: канєшно-канєшно, займайте мою нижню полицю, нагору поліз і тут же зробив вигляд, шо заснув, сука хитрожопа.