… Пригадую як наші новорічні свята у «Деснянці» починалися з твого Дня народження. Ми поспішали відписатися в номер, щоб святкувати. Назавтра ще доїдали, післязавтра прикрашали лелітками хвойні букети, а там уже й старий рік дружно проводили… Ти завжди була душею компанії, твій заливистий сміх було чути здалеку. А поєднання твоїх золотавих локонів і елегійно синіх очей з гострим перченим язичком — взагалі надзвичайне явище!
Так, як пише Аґнєшка Окнінська (нар.1974 р. в Ченстохові), не пише в Польщі, здається, ніхто. Стиль її письма дивовижний, як і взагалі незвичайним є саме її світовідчуття. Ця проза (а це здебільша цикли коротких оповідань, обєднаних якоюсь одною темою або одним персонажем) надзвичайно лаконічна. Речення прості, не закручені мудрованими зворотами. Кожне слово, фраза, образ живі, рельєфні, вагомі, міцно повязані з конкретною реальністю, відображають справжні, не вигадані почуття, не вигадану дійсність.
