Якось недавно, коли робив форми тайцзі у себе в парку, підійшов до мене чоловік — обличчям чисто індус! — і ввічливо завів розмову. Поцікавився, чим я займаюся? Ушу, кажу, займаюся, здебільш для здоров’я. Що людина я вже досить літня, моя старша онука вже шістнадцять рочків має…
Роман Цимбалюк назвав Путіна кривавим кльовном… І я раптом зрозумів, чому Стивен Кінґ бере наш біль так близько до серця. Він знає цю істоту як мало хто — майже на дотик… Одного вечора ще в СРСР, маючи вже, слава Богу, 30 років, я заночував у новій квартирі за картонними вхідними дверима з жеківським замком за три рублі, в якій не було нічого, крім матраца і подушки з ковдрою.
Наскільки інтеліґентні і виховані люди мене оточують я з подивом відкрив, коли зрозумів, що більшість не в курсі, який саме стішок цитував путін, коли казав «Нравіцца-нє нравіцца — тєрпі моя красавіца», а слідом за ним і пєтросян, цитуючи процитоване, на останньому «Галубом аганькє»: «Нравіцца-нє нравіцца — расія расширяєцца!»
