Сьогодні виповнюється 105 років з дня народження Олеся Гончара! Класика української літератури. Того, хто написав «Прапороносці» і знав, що таке війна з юних літ, пройшовши її пекло. Хто написав десятки книг і репресований роман «Собор».., після того, як сприяв відродженню української святині Свято-Михайлівського Золотоверхого Собору в Києві і Собору у своєму рідному селі на Дніпропетровщині… Того, Олеся Гончара, хто у щоденнику за 1945 рік писав:
Мені пошили нарядне платтячко — біле, у велику червону троянду. Я його наділа, щоб показатися сусідам. І, звісно ж, побігла до найкращого друга — Гриця Чорноморця. Баба мене завжди дражнила, що Гриць сопливий, у ластовинні і некрасивий. А для мене він був моїм дитячим богом. Ми пішли в берег до струмка. Він був заболочений, але вузенький і ми легко його перестрибували.
Дуже багато аналітики та інтересу з’явилось до теми денацифікації німців після другої світової війни, розділення та перетворення німців на гуманних і демократичних. Але мені більше цікавий спосіб їх нацифікації. Як величезна країна зайшла у добровільне марення Гітлером та Третім Райхом. Адже розвіювання туману завжди швидке під променями сонця, а от його напускання — повільне і довге.
