Сьогодні виповнюється 105 років з дня народження Олеся Гончара! Класика української літератури. Того, хто написав «Прапороносці» і знав, що таке війна з юних літ, пройшовши її пекло. Хто написав десятки книг і репресований роман «Собор».., після того, як сприяв відродженню української святині Свято-Михайлівського Золотоверхого Собору в Києві і Собору у своєму рідному селі на Дніпропетровщині… Того, Олеся Гончара, хто у щоденнику за 1945 рік писав:
«Яка дика епоха! З якою сатанинською силою нищилася Україна! За трагізмом долі ми народ унікальний. Найбільші генії нації – Шевченко, Гоголь, Сковорода – все життя були безпритульними. Шевченків 
«Заповіт» написано в Переяславі в домі Козачковського, Гоголь помер у чужому домі, так само бездомним пішов із життя й Сковорода… Але сталінщина своїми жахіттями, державним садизмом перевершила все. Геноцид винищив найдіяльніші, найздібніші сили народу. За які ж гріхи нам випала така доля?»
Світла вдячна пам‘ять!!!
Лист Олесю Терентійовичу Гончару,
автору романів «Прапороносці» і «Собор»
Олесю Терентійовичу! Доброго ранку!
Доброго дня, вечора і світанку!
Вічності доброї! Безсмертя світлого!
Зірного неба! Раю привітного!
Нехай береже вас його таїна…
А у нас, Олесю Терентійовичу… війна…
Бойня кривава… різня світова…
Котрий вже рік душа ледь жива…
Україна у гніві-«огні» питає:
За що мене кат-недобрат розпинає?!.
Каркає ворон у високості,
Палять знамена «прапороносці»…
Ховають мертвих без сповіді й прощі
На задвірках красної площі…
А в Україні сумно і злецько:
Поховали нині Хому Хаєцького…
Ні, не того Хому, що з роману…
А онука його – від сина Івана…
А вчора під Бахмутом убили Брянського –
Командира загону партизанського…
Ох, нищать Вкраїну московські «гради»!
Палять містечка, храми і гради…
Й нема за те кари, і нема на те ради!
Харків, Гостомель, Бахмут і Буча…
Україна, як рана кривава, пекуча…
Музи мовчать… німіють слова:
Гримить понад світом війна світова!
Лиш цар московитів – «батюшка путін»
Купається в горі людському і смуті…
Олесю Терентійовичу! Що нам робити,
Як нам босоту московську розбити?
… І раптом упала на землю гроза,
Як з Божого ока скотилась сльоза,
І смагу запечену страдницьких літер
Вітер весняний на аркуші витер…
Та в цьому шаленстві, у цій веремії
Почулося тихе: «Перемога зоріє!».
Галина Тарасюк,
Київ, 3 квітня, 2023 рік. Третя світова
Спасибі!!!!!!!!